Серія інтерв'ю з українськими стажерами в євроінституціях - випуск №2


Оскільки практика стажування українців та українок в євроінституціях не є досить поширеною, в наших інтерв’ю ми намагаємось досить широко і детально говорити про процес стажування та його особливості. Стажування мають дуже різне значення для людей, які брали у них участь. Це може бути для одних шансом отримання практичних навичок після навчання, для інших – спробувати себе в іншій сфері, а для третіх це можливість здобути закордонний досвід. 

Сьогодні ми поспілкуємося з Надією Мартовою, яка була стажеркою у Європейській Комісії у 2017 році, в Агенції зі сприяння середньому і малому підприємництву (EASME)

Брюссельське коло (БК): Надіє, розкажи, будь ласка, чому вирішила стажуватись в Єврокомісії, і що цьому рішенню передувало?

Надія Мартовая (НМ): Власне, я є дуже активною людиною і до свого стажування закінчила бакалаврську і дві магістерські програми не лише в Україні. Зокрема, я навчалась в Таврійському університеті, а також в Естонській школі дипломатії. Навчаючись в останній, ми з подругами та з іншими студентами з України вирішили запропонувати свою допомогу українському посольству в Естонії. Таким чином, фактично з самого початку навчання, ми паралельно стажувались у посольстві і брали на себе значну частину завдань на волонтерських засадах. Особисто мені у відділі роботи з інформацією та медіа дуже подобалось, і навіть вдалось запустити досить цікавий освітній проект між Україною, Естонією та Грузією з розвитку туристичних компетенцій. Проект включав ряд обмінів, освітніх екскурсій, конференцій. Дуже насиченим став для мене цей час, адже це все вдалось поєднати ще й з одруженням і народженням першої дитини. 

Ще перебуваючи у декретній відпустці я вперше подалась на стажування до Єврокомісії… і пройшла, мене запросили на стажування. Але на той час я уже проживала в Люксембурзі з чоловіком і моя дівчинка була ще надто маленькою, щоб покинути її на кілька місяців. Тому першого разу я відмовилась і зосередилась на сім’ї, паралельно навчаючись ще й в Люксембурзі. 

Але після 5 років сімейної рутини, і народження сина, я вирішила вдруге податись і знову ж таки пройшла. Як ви розумієте, це був дуже і дуже непростий час для мене, але дякуючи розумінню і підтримці моєї родини, усе вдалось. Добре, що хоч Люксембург неподалік від Брюсселю, тому кожні вихідні я могла їздити додому. Це така коротка передісторія :) 

Зображення 1: Надія Мартовая

БК: Треба дійсно бути дуже вмотивованою, щоб піти на таке! Як тебе зустрів Брюссель? Чи були виправдані твої зусилля?

НМ: Брюссель, звичайно ж, трішки засмутив після чепурного Люксембурга, але саме там відбуваються найцікавіші події ЄС, тому він ,безумовно, виправдав усі мої сподівання. 

Перед початком стажування я вже не один рік проживала закордоном, тому якогось особливого культурного шоку у мене не було. Але однаково, на етапі переїзду до Брюсселю досить важко знайти житло і дуже важливо вже когось знати з нинішніх і колишніх стажерів, щоб краще увійти в нове середовище.

Брюссель, звичайно ж, трішки засмутив після чепурного Люксембурга, але саме там відбуваються найцікавіші події ЄС, тому він ,безумовно, виправдав усі мої сподівання. 

Стосовно процесу стажування усе було не надто складно, адже інструкції стосовно того чим я мала займатись і що могла робити, були дуже чітко прописані. Звичайно ж, я сама могла визначати що мені цікавіше і те зробити своїм пріоритетом. Я б порівняла стажування зі шведським столом: ти береш з нього усе що хочеш. Це насправді золотий час коли протягом цих 5-6-ти місяців усе в твоїх руках і ти можеш його використати з максимальною користю для себе, адже середовище тому сприяє.

БК: Ти почала говорити про середовище. Розкажи про це детальніше. 

НМ: Так, мені пощастило потрапити не просто в агенцію, робота якої мене дуже цікавила, але й в середовище людей які були справжніми трудоголіками. В такому середовищі мені дуже допомогла моя проактивна позиція. Окрім основних прописаних обов’язків я робила також аналітично-дослідницьку роботу, а також пропонувала допомогу колегам.

Але, допомагати потрібно теж усвідомлено.

Я дивилась чим займаються кожен з моїх колег, які проекти ведуть і пропонувала допомогти там де, це могло б стати для мене найбільшим викликом. Таким чином я максимально намагалась здобути нові навики і знання.  

БК: Можна ще кілька таких лайфхаків з твого досвіду?

НМ: Так, звичайно ж. Наприклад, для розуміння хто чим займається у нас був спільний календар. В ньому я бачила завантаження своїх колег і коли в них є вільна хвилинка. Також там я детально розписала календар свого дослідження, тому вони бачили чим і коли я замаюсь. Звичайно ж вони могли звертатись до мене за допомогою у будь-який час. Дуже важливо відгукуватись і допомагати в такій ситуації, бути тим на кого можна покластись у необхідний час. Також важливо ходити на каву з колегами: приймати запрошення чи запрошувати самостійно. В Єврокомісії це неписане правило, і це дійсно важливо. За півгодини неформального спілкування можна багато цікавого дізнатись про роботу і плани колеги. Мій ментор неодноразово наголошував мені: 

"Якщо ти будеш просто сидіти робити свою роботу і не спілкуватись з своїми колегами, ти нічого не дізнаєшся."

І він мав рацію.

БК: Ментор? Ти про керівника стажування? 

НМ: І так, і ні. Ментор це куди більше, ніж просто керівник. Це людина, яка веде тебе протягом усього стажування. Відносини часто складаються, як у батьків із дітьми. 

Ментор це ключ до успішного стажування. Важливо побудувати довірливі відносини з ментором, показати йому, що ти професіонал на якого можна покластись і, що ти заслуговуєш того часу і зусиль, які в тебе вкладають. Таким чином мені навіть пощастило взяти участь у конференції в Парижі по бізнес тематиці за час стажування. 

Також варто не боятись задавати питання своєму ментору, адже вони усвідомлюють що несуть відповідальність за стажера.

Але поруч з цим треба поважати його час, адже це зазвичай дуже зайняті люди. Тому я завжди перевіряла у календарі коли у мого ментора є вільний час і призначала зустріч. До цієї зустрічі, я, як правило вирішувала частину питань з іншими колегами, щоб не перевантажувати ментора менш важливими речами. 

Також ментор – це людина яка вчить і мотивує. У нас завжди була win-win ситуація: я вчилась у нього, а він вчився в мене. Він завжди радився і враховував мою думку, міг покластися в потрібну мить. Окрім того, по завершенню мого дослідження, мені дали можливість протягом півтори години перед усіма колегами презентувати результати свого проекту. Це було дуже значуще для мене.

Зображення 2: Тодішні та майбутні євростажери у Люксембурзі. Надія у центрі фото.

БК: Надіє, що ще ти порадила б наступним українським стажерам?

НМ: Порад багато, адже це унікальна можливість не просто професійно розвиватись, але й налагоджувати контакти, вчитись. 

Перша за все, не можна гаяти ані хвилини. Це всього 5-6 місяців. Раджу вчити французьку, яка після англійської є найбільш вживаною мовою ЄС. Потім концентрувати зусилля на розвитку нових професійних навичок і знань. 

Дуже важливо бути щирою і відкритою людиною, це особливо цінується на роботі. Тобто ти однаково щирий як з друзями, родиною, так і з колегами і клієнтами. Саме таких стажерів дуже цінують. 

Для стажерів з Україні, я б радила бути реалістами. Так, ЄС має гарне ставлення до України і відкриває ряд можливостей для стажування в інституціях, але без європейського паспорту, залишитись працювати там майже неможливо.

Так, можна ще одне стажування отримати, якісь тимчасові контракти, але роботу – дуже важко. Тому не варто витрачати багато зусиль на те, щоб «зачепитись», це гаяння часу. Насолодіться періодом стажування і беріть від нього по максимуму. Окрім того конкуренція в Європі є дуже високою, особливо серед тих, хто не є громадянином ЄС. Щоб дати вам постійний контракт, організація має довести що і цій країні, і в ЄС нема таких фахівців як Ви. 

Ще одна моя порада: йди на стажування не просто тому що це круто, а тому що саме певна сфера тобі є цікавою, є твоєю пристрастю. Стажування це лише як ще один виклик у твоїй професійні сфері. Тоді цей час буде дуже вам корисним. 

А також не бути егоїстом і ділитись контактами та знаннями! :)

БК: Дякую за твої поради! Чим займаєшся зараз?

НМ: Зараз я працюю в Люксембурзі у сфері фінансів та інвестування. Досвід стажування в Єврокомісії, беззаперечно став важливим у отриманні цієї роботи. Чесно кажучи, після багатьох років навчання, стажування і волонтерства, у мене свого часу було побоювання, що я залишусь у такому маргінальному стані, але, як показує життя саме такий різносторонній досвід є ключовим у пошуку роботи, яка подобається. 

Успіху наступним стажерам!

БК: Надіє, дуже дякую за щиру та цікаву розмову! До майбутніх зустрічей :)

European Parliament trainees

Brussels Circle © 2023